Дата: 11 Oct 2010
Шакіл Уль Гаснаїн Бхатті ( Пакистан)
Інформаційна довідка
ШакілУль Гаснаїн Бхатті – народився 17 березня 1982 року в маленькому містечку Дера Газі Хан на півдні штату Пенджаб (Пакистан).
Спочатку здобув ступінь бакалавра за фахом мистецтво, в університеті Бахауддін Закарія, міста Мултан. Працював в фармацевтичній компанії. Згодом отримав можливість здобути фах банківського службовця за межами Пакистану. В період з 2007 по 2009 роки, працюючи в місті Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати ) і одночасно здобував освіту в аспірантурі Національному Банку Абу-Дабі.
Планував залишитись в Об’єднаних Арабських Еміратах, але мігрантська доля розпорядилась по іншому. З певних обставин йому довелося залишити Емірати і повернутися в Пакистан. Спробував було, шукати щастя в Малайзії, але і там він не зміг легалізувати свій статус.. Тому він повернувся в на Батьківщину. З липня 2010 року працює менеджером в хімічній компанії Efroze Ltd.
Шакіл Бхатті , продовжує здобувати нові для себе спеціальності. Він отримав сертифікат менеджера Управління людськими ресурсами, в Пакистанському університеті дистанційної форми навчання та диплом менеджера в сфері подорожей та туризму від Корпорації розвитку туризму в місті Лагоре.
Він володіє чотирма мовами: Англійською, Урду, Хінді, Пенджабі …
Шакіл Бхатті має мету, створити в Пакистані організацію, яка б займалася опікою і допомогою: бідним, біженцям, жертвам расизму та жертвам релігійних сектантських угрупувань. Найважливішим завданням він вважає побороти міжнародний тероризм.
Пане, Бхатті ! Будь ласка розкажіть нашим читачам про основні міграційні процеси в Вашій країні?
В першу чергу мігрують пакистанські фахівці. Вони виїжджають в США, Канаду та країни Європейського союзу, де отримують набагато більше можливостей заробляти гроші. Пакистан дуже багатий на таланти, чим ми гідно можемо конкурувати з іншими країнами.
Тому дуже сумно, що в Пакистані склалася ситуація, коли кожна друга чи третя людина випускник або аспірант, люди які здобули наукові ступені, бакалаври, магістри наук в різних галузях покидають країну. Багато наших студентів їдуть на навчання в іноземні університети. Сьогодні тисячі студентів, які здобувають знання в Європі, США, Канаді, Близькому Сході і решті країн світу.
Але коли вони повертаються в Пакистан, то не завжди можуть отримати роботу, а якщо навіть отримують робочі місця, то зарплати дуже низькі, які навіть не дозволяють задовольнити свої щоденні життєві потреби. З іншого боку, через великий тероризм в країні транснаціональні компанії не ризикують запроваджувати свій бізнес в Пакистані щоб не стати жертвою терору.
Це дилема в Пакистані все більше і більше призводить до того, що професійні випускники та аспіранти, мають диплом , але не мають роботи. І як наслідок, це стає головною причиною того, що в Пакистані, велика кількість молодих людей, потрапляють під вплив сектантських угрупувань, продаються їм, проходять спеціальний вишкіл і в кінцевому підсумку стають терористами-смертниками у різних районах Пакистану. Логіка тут проста, отримавши мільйони доларів чи рупій, їхні сім’ї покращують своє фінансове становище і те, що лише одна людина помре не виглядає жахливо, коли решта родини може насолоджуватись розкішним життям. Величезна кількість смертників – терористів проходить вишколи в Саудівській Аравії, Єгипті, Ємені, і переправляється в Пакистан для ведення джихаду.
Ще один аспект. Пакистан – дорога не устелена трояндами, де молодий фахівець чи випускник, отримає гідну роботу легко. Тут ще потрібно мати гроші, щоб дати підкуп, або ти повинен мати вихід на рівень міністрів, щоб знайти гідну роботу насправді. А для бідних не можливо отримати такі великі рекомендації або дати величезну кількість хабара, директорам компанії чи іншим високим посадовцям. У мене особисто, був досвід роботи в банківській галузі близько 2 років, в Дубай ОАЕ, але коли я повернувся до Пакистану і я подався знайти робоче місце в банківських секторах, всі мої спроби завершувались невдало. Незважаючи на те, що часто мої критерії цілком відповідають вказаним вимогам, та коли я посилаю своє резюме, то обов’язково знайдеться якась причина, що призводить до отримання відмову.
Чому люди їдуть в іноземні країни? Та тому, що вони хочуть заробляти в доларах або у інших вищих валютах, таким чином вони можуть отримати більше як вдома, повернутися до Пакистану і інвестувати тут і запровадити безпечний бізнес. Але ці часи вже на жаль відійшли в Пакистані. Ніхто зараз не знаходиться в безпеці тут, якщо когось є безпечний бізнес, то він далеко не чистий. Коли злочинці дізнаються про запровадження чогось нового, озброєні з ніг до голови, роблять візит до власника . Це властиво практично для всіх регіонів Пакистану. Часто буває, що місцева поліція добре знайома з цими злочинними угрупуваннями, а іноді трапляється і таке, що після візиту поліції, яку викликає жертва, наступним кроком злочинців стає теракт.
Тому для багатьох пакистанців, легше постійно працювати в США, Канаді, країнах Європи…заробляти гроші, щоб прогодувати свої сім`ї і виховувати дітей.
.
А до Пакистану приїжджають іноземці?
Я не думаю, що багато мігрантів з інших країн, приїжджають до Пакистану щоб робити свій бізнес. Осіб які готові вкладати свої інвестиції тут, також стає все менше і менше. Що стосується великих компаній, то до них в першу чергу можна віднести телекомунікаційну компанію Telenor в Пакистані. Вона має широку розповсюджену мережу і звісно, що заробляє дуже багато.
Така ж ситуація і іншою компанією Orascom Telecom. Вони вклали свої інвестиції і запровадили свій бізнес. Тепер вони вже нічого не вкладають, оскільки находження їм приходять від пакистанських людей. Власнику компанії не має потреби перебувати безпосередньо в Пакистані і очікувати якоїсь небезпеки з боку терористів. Вони з своїми родинами знаходять в повній безпеці, в своїх же країнах. Всю необхідну інформацію вони отримують через засоби зв’язку: Інтернет, факс, телефон… А в Пакистані всю роботу ведуть наймані ними місцеві підлеглі.
У нас є певна кількість іноземців, що навчається в наших університетах і коледжах. Зокрема це молодь з африканських країн. На превеликий жаль, часто ці студенти окрім навчання займаються торгівлею наркотиків за сприяння африканської мафії. Також у нас навчаються мешканці країн Близького Сходу.
А як виглядає стан справ з біженцями?
Таких у нас чимало. Єдина тут масова нація, це – афганці. Вони прийшли сюди після американського бомбардування, тікаючи з своїх тереторій від воєнних дій.
Їм часто вдається отримати підроблені паспорти, та інші необхідні в Пакистані документи. Міграційна система в Пакистані дуже не належно контролюється державою і тому тут досить легко, за хабарі зробити всі необхідні документи. Тоді є можливість зайнятися будь якою діяльністю в нашій країні. Важливим є те, що незаконне вироблення пакистанських паспортів і посвідчень особи дозволяє купувати землю, запроваджувати свій бізнес в нашій країні.
Звичайно, що почувають вони себе тут добре, в порівнянні з ситуацією в Афганістані. Тут вони себе почувають значно безпечніше. Але мабуть найбільша біда полягає в тому, що велика кількість афганців бере участь у терактах і саме від їхніх рук гинуть невинні люди. Я не можу зрозуміти, чому уряд Пакистану, мовчить з цього приводу.
Яка суттєву різницю, Ви бачите між людьми різних національностей в Вашій країні?
Про відмінності людей різних національностей? Мені важко про них щось говорити. Ну є серед них дипломати, співробітники посольств і консульств, які працюють і мешкають в Ісламабаді, Карачі, Лагоре… Але вони навряд чи відвідують якісь масові розважальні заходи, чи ходять по різноманітних клубах. Все це знову зводиться, до особистої безпеки. Тому їм значно зручніше знаходитись в тих секторах, де встановлена спеціальна охорона. Іноземці які відвідують країну на короткий проміжок часу, також стараються без потреб не покидати свої готельні номери і як можна скоріше повернутись в свою країну.
Пане Бхатті, мені відомо, що Ви в свій час також були мігрантом. Ви можете більш детально розповісти про своє емігрантське життя?
Я поїхав у Дубаї , за допомогою свого дядька. Він, має там власний бізнес, перукарню і магазин. Він оформив мені робочу візу і я провадив облік його магазину. В той же час я вступив до аспірантури Національного банку Абу-Дабі де освоював нову спеціальність менеджера з продаж та маркетингу с сфері роздрібного бізнесу .Я добре володію англійською мовою і це звичайно було на руку мені, оскільки в мої групі було п’ять чоловік і всі решта володіли виключно арабською.
Згодом я отримав призначення від банку відправитись на роботу в Австралію, але в цей час в світі стався економічний спад і варіант з Австралією відпав. Я розглядав інші можливості потрапити до якоїсь країни, тобто працювати в представництві банку, зокрема в Нідерландах і Білорусі, але і там мене очікувала невдача. У жовтні 2008 року наш банк, оголосив, про те, що збирається скоротити співробітників молодшого рівня і мені дали два місяці на пошук нової роботи. Але світова фінансова криза не обійшла стороною Дубаї, знайти нову роботу мені не вдалося і тому довелося повернутись в Пакистан. Я був дуже розчарований.
Я належу до мусульман-шиїтів, а це означає, що будь який день в Пакистані, може стати останнім для нас. Ми часто стаємо жертвами терористів, нас зовсім немає ніякої захищеності. Тому я завжди мрію, про щасливе моє життя і моєї сім`ї також, в будь-якій іншій країні. Тому я і зараз зацікавлений мігрувати десь.
.
Я кілька разів відвідував Іран, як паломник. Там я відчував себе краще, безпечніше і у мене там не виникали ті занепокоєння, що в Пакистані . Я їздив до Ірану, в 1992 році, ще в дитинстві, а потім в 1997-1998 роках, і на сам кінець в 2004 році. Коли я в 2004 році побував в Ірані, то мав намір знайти там роботу, але я насправді я ніколи не хотів жити незаконно в будь-якій країні
.
У 2009 році вересні я їздив до Шрі-Ланки, якраз перед тим як збирався до Малайзії. Я мав змогу залишитися там, але побачивши ситуацію в цій країні, що відбувається з «Тамільськими тиграми» я зрозумів, що там жити ще гірше, ніж в Пакистані . Через п’ять днів я вилетів до Малайзії.
В Малайзії я пробув два місяці. Я отримав роботу в санітарній медичні групі, але це була тимчасова робота і продовжити термін я не міг. Компанії цієї країни, не надають постійні контракти іноземцям. Міг звичайно залишатися на нелегальному становищі, але я ніколи не збираюся перебувати десь незаконно. Тоді я і повернувся в свій Пакистан.
У лютому 2010 року я знову відправився в Дубаї, до однієї з компаній спонсорувала мене по гостьовій візі. Вони потребували бухгалтера і найняли мене. Та коли термін моєї візи підходив до кінця менеджер компанії сказав, що я повинен повернутися до Пакистану, після чого вони пришлють мені новий контракт і нову візу по факсу або електронною поштою. І я повернувся до Пакистану. Однак до цих пір я чекаю.
У липні 2010 року я пішов працювати в компанію Efroze Ltd, що спеціалізується на хімічній промисловості, Карачі, Пакистан, і тепер працюю в цій компанії на посаді менеджера з медичної інформації.
Уряд Пакистану приймає якісь конкретні кроки, для безпеки мігрантів в своїй країні?
Уряд Пакистану дбає про безпеку для високо посадових осіб іноземців, що знаходяться тут офіційно. Це в основному дипломатичні працівники, директори, державні менеджери або інші особи будь-якого високого рівня. Уряд Пакистану захищає їх, даючи їм безпеку в формі силових структур, армії або поліції. Але все це тільки для когорти елітних людей, а не для кожної пересічної людини.
Для афганських терористів нічого робити не потрібно. В основному вони знаходяться тут нелегально і займаються виготовленням вибухових засобів. Але в той же час, уряд Пакистану дуже ледачий і ніколи не зважиться на сміливий крок, щоб відправляти цих небезпечних людей назад, звідки вони прийшли
Мігранти мають можливість захищати свої права?
.
Уряд Пакистану захищає їх, видаючи відповідні закони і права, але під час правління колишнього президента Пакистану генерала Первеза Мушаррафа, який добровільно подав у відставку, був розроблений закон, який передбачав реєстрацію для афганців при перетині нашого кордону..
Аналогічним чином, в Конституції Пакистану йдеться про захист іноземеців, тому уряд Пакистану повинен захищати мігрантів. Іноземці, які живуть в Пакистані, повинні боротися за свої права і відстоювати їх.
Ми вже говорили про те, що незважаючи на складну і не завжди безпечну ситуацію в Вашій країні все ж таки певна кількість іноземних студентів навчається у Вас. Які професії вони освоюють ?
Студенти мусульманських країн приїжджають вчитися в Пакистан, особливо в медичні коледжі і університети. Вони приходять сюди, щоб здобути знання і отримати диплом. Студенти з африканських країн, також подалися до Пакистану в пошуках медичної освіти. Кінд Едвард Медікаль Коледж, відомий у всьому світі.
Крім нього іноземці навчаються в медичному коледжі в Карачі, медичних університетах наук охорони здоров’я в Лахорі та Ісламабаді. У більшості іноземці приїжджають навчатися медицини; медичний коледж Дов є найвідомішим у провінції Сінд.
Крім медичних навчальних закладів , схожа ситуація в навчальних закладах інженерних досліджень. Іноземці вступають на навчання до університету техніки і технології в Лагоре, це дуже популярний університет у всьому світі, а особливо в країнах Близького Сходу.
Для гуманітарних наук і вивчення мов, у нас є: університет Куейд і Азам , Пенджабський університет, Сінд університет, Балучаністан університет та Бахауддін Закарія університет, дуже відомий для студентів і абітурієнтів з країн третього світу .
Раніше надходила велика кількість запитів про навчання від мусульман з арабських країн. Але після тероризму в Пакистані, вони припинити відправку своїх студентів до нас, і тепер вони посилають їх до Індії, а також в інші країни.
В яких галузях найбільш відчутний дефіцит фахівців в Пакистані?
Аналізуючи той факт, що велика кількість фахівців покидає країну в пошуках кращої долі, можна зрозуміти, що у нас не вистачає кваліфікованих спеціалістів в багатьох галузях.
У нас дуже мала кількість інженерів, особливо в сфері будівництва будинків. Пакистан, далеко не та країна, де розвинута будівельна галузь. Навряд, чи Ви знайдете в Пакистані будівлю яка має 40 поверхів. А це означає, що для інженерів-будівельників у нас роботи не так багато.
Небагато у нас і інженерів аероінженерів та інженерів космічної техніки. Але в той же час Пакистан має потужні військово-повітряні сили, які в основному відправляють своїх військових на навчання за кордон. Та не рідко буває і таке, що поїхавши на навчання, пакистанець не повертається назад в свою країну, а залишаться працювати в тій країні, куди потрапив. До дому повертається він вже тоді, коли виходить на пенсію.
.
Дуже мало в нас і містобудівників. Є нас велика компанія Бахарія Таун. Вона єдина в країні, але також зосереджена на своїй діяльності за межами Пакистану.
Також в Пакистані невелика кількість економістів і фінансових аналітиків. Насправді про них не можна сказати, що вони низько кваліфіковані, але знову ж всі стараються або потрапити за кордон, або працюють в Пакистані, в іноземних компаніях. При першій нагоді, вони готові покинути країну, якщо випаде така нагода.
Транспортних інженерів теж дуже мало, тому в країні існує дефіцит доріг, дороги бувають в надзвичайно жахливому стані.
Останнім часом зменшується і кількість педагогів. Головна причина полягає в тому, що Пакистан не знаходиться на шляху до поліпшення своїх навчальних програм ні початкових, ні старших класів. Фінансові затрати виглядають космічними, а рівень освіти ніколи не відповідає міжнародному рівню.
І останнє – архітектори. Архітектура це також занедбана галузь в Пакистані. Прослушать
Яким чином пакистанська молодь може потрапити на навчання за кордон?
В Пакистані існує одна особливість отримання вищої освіти. Якщо учень в підсумковому результаті здає успішно іспити і отримує 80% балів передбачених загальною програмою, у нього є можливість спробувати вступити в зарубіжний університет. Уряд Пакистану відправляє таких на навчання в різні країни, згідно з фінансовою квотою і після закінчення навчання і призначає їх у будь-який університет або коледжів, викладачем чи професором у різних регіонах Пакистану.
Крім того, місцеві магнати і монополісти, які можуть направити для своїх потреб в іноземні учбові заклади тих хто прагне отримати вищу освіту. Часто студенти йдуть до Європи, США і Канади.
Варто звернути увагу, що зарубіжні університети або коледжі ніколи не запрошують пакистанських студентів здобувати вищу освіту, безкоштовно, як наприклад, робить це Південна Корея для узбецьких студентів, маючи розроблені спеціальні програми безкоштовного навчання.
Головним чином транснаціональні компанії відправляють своїх співробітників для навчання за кордон з певною метою. Це не можливо для пакистанських. Тут простіше відправити на 10 – 15 днів тренінгів.
У нас є університет Ламс в Лагоре,. Вони отримують 22 млн доларів для програми МВА, і посилають своїх студентів за кордон, в США, Канаду чи Європу для проведення двох останніх семестрів в університетах цих країн. Але тільки діти елітного класу можуть дозволити собі навчатися і мати змогу плати за навчання.
А що Ви можете сказати про державні програми для навчання пакистанців за кордоном? Існують такі?
Так, є звичайно, але це все також залежить від кумівства. Якщо виходець з бідної сім`ї за результатами підсумкової атестації отримає 80% чи навіть 90%, то йому буде надзвичайно важко потрапити до передбаченої програми навчання за кордоном і отримувати стипендію передбачену урядом Пакистану.
Що стосується безпосередньо згаданих програм і стипендії, то наведу приклад: Міністерство Атомної Енергетики Пакистану відправляє своїх співробітників в Європейські країни, США та Канаду, для вивчення атомної фізики, атомної хімії та біологічної хімії, оскільки таких факультетів в Пакистані не має.
Або інше, пакистанський університет і відправляє свого здібного студента, для подальшого здобуття освіти за кордон і після його повернення, уряд Пакистану підписує з ним контракт, терміном на 20, а то і на 25 років, що той буде вірно служити Пакистану.
Залишити відповідь